Щоденники Американського Студента
Микита Предтеченський, п'ятий рік навчається в Університеті штату Мічиган. Своїми враженнями і спостереженнями він ділиться в програмі "Щоденники американського студента".
Робочі стосунки
Моя робота в кафетеріях була надзвичайно цікавою пригодою, ця робота все ще продовжується. Я, коли почав працювати - працював під свій графік. Оскільки я працюю на кампусі, мені надають рабочі години такі, які мені зручні. Це дуже сильгно допомогає оскількі це означає, що ці 20 годин, які є достатньо серьйозними грошима, можна вставити саме туди куди мені зручно, у мене є час і у мене нема уроків. Всі працюючи там студенти крім менеджменту, тобто це шеф-кухарі, це люди зі стажем і менеджери, які організують меню, подачу їжі і технічні аспекти всього цього.
Головне те, що мені надзвичайно подобалось працювати з моїми шеф-кухарями, це були, за звичай, привітливі, позитивні люди. Вони ставляться до тебе з повагою і вони працюють більше з тобою, ніж над тобою, хоча фінальний вибір, що я повинен приготувати, де, як та із чого - абсолютно за ними. І мені це здавалось дуже цікавим, бо вони тебе просять це зробити. Вони тобі не говорять що саме тобі потрібно а "...можеш передати рис?" , "...можешь його вставити в стімер на 15 хвилин?". І залишається таке відчуття, що хочеться ще трішки. Ця рівність виникає, на мій погляд, не через правила менеджменту, а через американське ставлення рівнправ"я між людьми і це відчувається навіть коли працюєш.
Головне те, що мені надзвичайно подобалось працювати з моїми шеф-кухарями, це були, за звичай, привітливі, позитивні люди. Вони ставляться до тебе з повагою і вони працюють більше з тобою, ніж над тобою, хоча фінальний вибір, що я повинен приготувати, де, як та із чого - абсолютно за ними. І мені це здавалось дуже цікавим, бо вони тебе просять це зробити. Вони тобі не говорять що саме тобі потрібно а "...можеш передати рис?" , "...можешь його вставити в стімер на 15 хвилин?". І залишається таке відчуття, що хочеться ще трішки. Ця рівність виникає, на мій погляд, не через правила менеджменту, а через американське ставлення рівнправ"я між людьми і це відчувається навіть коли працюєш.
Ставлення до роботи
Я почав працювати пізніше, ніж мої американські друзі. Вони почали працювати, як тільки потрапили в університет, а я почав працювати десь на другий рік. Іноземний студент може отримати роботу десь на кампусі. Він чи вона не може отримати роботу поза кампусом, бо це не передбачають умови студентської візи. Коли я почав працювати в кафетеріях, я відчув ставлення американців до роботи, їхній профессіоналізм, і якщо відверто, мене це дуже приємно вразило. Вони надзвичайно поважливо ставляться до своєї роботи, правил роботи і до етики стосунків. тобто, коли я працював кухарем, нам видали меню, в якому деяки елементи готувалися не так як, це на мою думку, могло б сподобатись відвідувачам. Я почав готувати по-іншому, на чому мене спіймав менеджер, з точки зору: чому я так відбився від норми, відбився від свого інструктажа?
Постійно відчувається тиск на менеджера, якщо буде будь яке відхилення від санітарних норм і якщо хтось отруїться, мереджеру нічого не залишиться, як звільнитись. бо то його провина. І таке постійне відчуття, що на тебе хтось може подати в суд, стимулює відповідальності за свої дії.
Постійно відчувається тиск на менеджера, якщо буде будь яке відхилення від санітарних норм і якщо хтось отруїться, мереджеру нічого не залишиться, як звільнитись. бо то його провина. І таке постійне відчуття, що на тебе хтось може подати в суд, стимулює відповідальності за свої дії.